Проходять дні, так пролітають роки,
Вже наші скроні побілила сивина.
І не такі пружні вже наші кроки,
Але душа усе ще молода.
А ще недавно всі були ми дітьми
І нам хотілося, щоб час ішов бистріш.
І що повільно так проходять роки,
Дорослими хотілось стать скоріш.
Пройшли ми через це, пройдуть і діти,
Пройдуть онуки, правнучата теж
І повторятимуть всі покоління
Бо у житті нема для часу меж.
Наш час пройшов, життя прожито,
Усе пройшло і вороття нема.
Хоч нам і хочеться ще повернутись в літо,
Та час нам не дає - прийшла зима.
Невозвратимость
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2017
Свидетельство о публикации №117031006738
Свидетельство о публикации №117031006738
Рецензии