Лежить дід на печі тютюнцем смакує,
Що говорить йому баба, наче і не чує.
Щось болять у мене боки, лежать остогидло,
Коли стану щось робити і діло набридло.
От як би я був, бабусю, депутат народний,
Тоді усі побачили б —на що твій дід годний.
Ми поїхали б у Крим — у Сочі чи Ялту
І жили б ми там спокійно, не робили б ґвалту.
Щось ти діду розхрабрився — за сапу берися,
Та дивись у буряні — ти не заблудися.
Бо мені тоді прийдеться собак визивати,
Щоб тебе у бур ’янах якось відшукати.
Не бійся, бабусю, я не заблукаю,
І поміж наших бюрократів правди не шукаю.
Просто боляче дивитись, як люд обдирають,
А вони такі наївні - того і не знають.
Може хватить вже дідусю, спускайся із хмари,
Тай будемо жити з тобою у парі.
І будемо жити, як всі прості люди
На усій нашій планеті, як у нас — так всюди.
Гумореска
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2017
Свидетельство о публикации №117031006473
Свидетельство о публикации №117031006473
Рецензии