Мамо.матінко.рідна моя.
як мені тяжко на серці.
Давно доросла доня твоя.
Ти не питай,як живеться.
Жити не тяжко.матінко,ні.
Тяжко одної на світі.
Нема давно щастя в сім'ї.
Щаслива лиш тим,що є діти.
Мамо,за них моє серце болить.
Що крім любові їм дала.?
А мені,мамо,в дитинство на мить,
щоб знову сильною стала.
Мамо,матусю.так серце кричить.
Слів тільки тих геть не чутно.
Тільки закрию очі на мить.
Біль свій загоню... Прилюдно
я посміхаюсь,матусю,завжди.
Навіть навчилась спокою...
Мені і далі шляхом іти.
Діточок рідних є двоє.
А вони,мамо,прекрасні,ясні,
Господи,дай ти їм долі.
Щастя їм дай,кохання в житті.
А я піду даль поволі.
Мамо,як же забрать дітей біль?
Щоб тільки мій він лишився.
Тягнуть проблеми,нема часто сил.
Але ще час залишився...
Є ще годинка у мому житті,
щоб молить Бога знову.
За дітей своїх.милі мої.
За їхнє щастя і долю...
Мамо
© Copyright: Кравченко Наталия, 2017
Свидетельство о публикации №117031004929
Свидетельство о публикации №117031004929
Рецензии