Ти не питай,про що душа болить.
І не дивись у очі,що сумують.
Я просто притулюся...так на мить.
І хай в ту мить усі мене забудуть.
Я лиш на хвильку стану наче ніч.
Притихну і сховаюсь в твоїм серці.
Ти не питай мене,у чому річ.
А просто пригорни на мить до себе.
Ти не питай,дозволь так помовчать.
І хай я наберусь від тебе сили.
Та ні,мій рідний,мені вже не літать.
Давно поломані,душі моєї крила..
Ти не питай,..зі мною помовчи.
І може знову оживу хоть трішки.
Я зможу знову.так як ти учив.-
іти вперед.хай терніями й пішки.
І я піду.по кам'яним стежкам.
Ти поруч будь.як упаду-піднімеш.
І може бути,десь далеко там.
Росквітне щастя і для мене трішки....
......ти не питай...
Ти не питай
© Copyright: Кравченко Наталия, 2017
Свидетельство о публикации №117031004801
Свидетельство о публикации №117031004801
Рецензии