згадала!
Сховалось сонце, витріщився місяць.
Глузує з мене не знаходжу місця.
Чекаю чоловіка, пізній вечір,
нема терпіння, слів і сліз, до речі.
Хвилююся іще: - «А що як зрадив?!»
Ні, не вгамують біль твої поради…..
О, Боже! Мій склероз доходить краю!
Згадала! Не заміжня! Засинаю…
Свидетельство о публикации №117031003871