Як тяжко, боротьба в твоїй душі,
Обличчя змінюєш мов маски,
В одній на боці правди ти стоїш,
А інша тягне в смерті пастку.
Як тяжко, хтиво в душу дме пиха
Лама мов гілку долю буревієм,
І сповнений отрутою гріха,
Ти схнеш в пітьмі без віри і надії.
Як тяжко, тим хто ніби сирота,
Мов у вікно, звертає в небо погляд,
Шукає там загублені літа,
І про Отця давно забутий спогад.
Найтяжче, вмерла де в житті любов,
Нема веселки і в душі блакиті,
І сердце крижане, холодна кров,
І мерзнеш без тепла у злому світі.
Як добре бути, де нема пітьми,
І теплий вітер тихим словом віє,
Де називає нас Господь, дітьми,
Живі любов там, віра і надія...
Шукай кращого!
© Copyright: Ярик Лобань, 2017
Свидетельство о публикации №117031003575
Свидетельство о публикации №117031003575
Рецензии