Всі мріють, що ще час прийде
І ще настана наша воля
Та подолає злу недолю
Та зла година не зігне.
Та тільки, скільки ж можна
Нам чекати?
Чомусь цей час та не про Вас.
Чому завжди його долати?
Так, час іде. Та не до нас.
Втікає він, згубивши сором.
Намов пісок, та поміж пальців.
Тамую біль, зітертих в порох
Моїх думок у часі, вранці.
Вони обсіли та питають
Та ще допоки згризли душу.
Вони до часу вже волають
А час у відповідь,… «я мушу
Збігати, мовби річка в море.»
Але завжди біжить, як барс.
Кому біда, кому на горе
Та тільки час долає нас.
Час
© Copyright: Александр Бирзула, 2017
Свидетельство о публикации №117030907596
Свидетельство о публикации №117030907596
Рецензии
