Монолог Украiни з Tарасом

(ур. з вист. "МАЙбуттюДАНЬ")
 
***

Тарасику, сину мій, куди ти подався...
Світ за очі та, в тім світі, ти, з сонцем з'єднався.
 
Я, щоранку виглядаю на зустріч з тобою,
сум і радість виливаю сльозою-росою.
 
На-щосерця я молюся, за тебе, до Бога,
щоб забуттям не поросла пророча дорога.
 
Тарасику, сину мій, люблять тебе люди,
та так, що вже за-любили на словах повсюди.
 
Тарасику, сину мій, тебе прославляють,
але ж правдоньки твоєї не всі ще ковтають...
 
Все коштують, все сумують, все пісні співають.
все слова твої пророчі в харизму вдягають...
 
А хто, бува проковтнув ту правдоньку з сіллю,
той по-новому відчув й вже по-вік став вільним.
 
А дехто, вже й за тобою линув птахом дивним,
я ж, молитимусь у слід, за дитятком рідним...
 
Тарасику, сину мій, невтомний Кобзарю,
ти ж, за мене, відчуваю й у тім світі дбаєш.
 
У тім світі вільно сяєш з вільними братами
й мені воленьку зплекаєш і встелиш над ланами.
 
Звеселиш широкополі, і лани і кручі,
та й побачим та почуєм, як співа ревучий!
(ХТ 27.03.2014)#XTpoesia