Впав ми кам нь... для тех, кто понимает украинский

Впав ми камінь в Серце в непогоду,
Защемів невидимим жалЕм…
Я не знаю, що мав за породу,
Оповив думки, мов кришталем.

Я думки ті похапцем збираю,
Та одна навіки запеклась…
Я, як можу, чищу, віддираю,
Та вона із Серденьком зрослась.

Ти прийшов у сні, та так неждано,
Біль забився птахом за вікном…
Я шепчу до ніченьки: «О, панно,
Загаси той біль п’янким вином…».

А вона, із посміхом зрадливим,
По Душі все стукала дощем…
І рум’янцем падала цнотливим,
Зранив Серце пам’яті кінцем.

І сльоза стекла, така несміла,
Як роса, прозора і стрімка…
Видить Бог, що я забудь хотіла,
Та нуртує згадка, мов ріка.

Сон утік, лишив відкриті очі,
Б’ється в грудях збуджена струна…
То болить, а то, чомусь, лоскоче,
Промайнула маревом Весна…
9.03. 2017,  8-38


Рецензии