Пелюсткове

Вона писала йому чудернацькі дивні листи,             
і пакувала їх в волошкові тонкі конверти,               
вкладала в них неймовірні свої, лавандові сни,         
і кольорові, напівпрозорі якісь пелюстки,               
то з Валенсії, то із Провансу, то із Соренто...               

Він не читав одразу чуттєвих отих посилань,             
спочатку вдивлявся, торкався паперу, мов скарбу,
блукав по кімнаті, повний сумнівів, мрій і бажань,    
і ненавидів сіру ось цю свою тмутаракань,          
і вицвілі ці на шпалерах набридлі кульбаби.               

Бувало, сидів, крутив поміж пальцями цигарки,      
дивився кудись крізь пожухлі кульбаби на стінах,   
водночас обожнював і ненавидів ті листи,               
пелюстки, і її, і оті недосяжні шляхи,               
якими йому не дістатися жодного Риму.               

Але ж таки брав нарешті конверта, листа гортав,   
обережно тримав у долонях отой сухоцвіт,         
і дівалися вмить десь печалі ті і самота,          
і надзвичайний, квітів духмяних тонкий аромат         
руйнував незграбний увесь, прокурений його світ.

Він читав про чужинні міста, про храми, мечеті,    
про лазурні моря, легенди і міфи давнішні,   
про годинник якийсь, на якому завжди о третій   
танцюють фігури, про шлях із варягів у греки...
Але те, що читав між рядків, було головніше.      

Він вивчив майже напам'ять мову запахів, квітів;
цілував пелюстки фіалок, троянд і жасміну,               
бо саме вони були найчеснішіми свідками,          
посланцями, що звістки приносили хтозна звідки...   
Та понад усе хвилював його цвіт розмарину.

Він цілком поринав завжди в той розмариновий рай,   
у солодкі миттєвості спогадів й сновидіння,               
з біллю згадував серця свого кам'яний молочай,         
і її почуття, що лилися аж за небокрай,          
і цілунки її, і пристраснії шепотіння...               

Він нею хворів, жалкував, що не втримав тоді,      
що не зумів зберегти кохання оте відверте.      
А сьогодні йому останній лист принесли вітри.
І посипались жовті хризантемові пелюстки         
із порожнього, мовчазного до болю, конверту...