Утрата
(Сонет)
Як ти могла, відбившись на граніті,
востаннє вже від мене утекти
туди, де у задумі вічній світять,
мов душі, в тихім трепеті зірки?
Колись любив, тепер боюся квітів
так, як боїться дехто темноти.
А ти була найкраща в цілім світі
єдина ти, лиш ти і тільки ти.
Час, як спізналось, не найкращий лікар,
бо нескінченні біль і смуток мій.
Змиритись з тим не можу, що довіку
вже не почую більше голос твій.
Щоб доточився днів твоїх сувій,
собі охоче вкоротив би віку.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
Потеря
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2017
Свидетельство о публикации №117030902327
Свидетельство о публикации №117030902327
Рецензии
