Мабуть мене вже не кохаєш
Мабуть ти і зовсім не живеш,
Дихати мною більше не бажаєш,
Ховаєшся в темряві загублених веж.
Та ти просто поглянь високо у небо,
Розбуди щось прекрасне в душі,
І заплач, бо це, повір, не ганебно,
Коли очі читають суму дивні вірші.
Та дозволь серцю щиро усміхнутись,
Повернутись до забутої реальності,
Впасти на коліна і навіки забутись,
Щоб життя не набуло банальності.
Бо щастя не потрібно десь шукати,
Воно тут поряд, недалеко від тебе,
Хоча ти можеш довго блукати
І не бачити подарунка від неба...
Щастя поряд
© Copyright: Марианна Медзинская, 2017
Свидетельство о публикации №117030809467
Свидетельство о публикации №117030809467
Рецензии