Поміж усіх, хто кличе, хто не кличе,
Хто все чекає, що покличу я,
Я вирізняю лиш твоє обличчя,
Любове світла ніжная моя...
Щось вічне Бог заклав у твої риси.
Щось неосяжне у обличчі є.
Моя душа шепоче "повернися".
І скрізь обличчя бачиться твоє.
І душі перегукуються світом.
І чую я, як відгукнулась ти.
...Зірками повз летять обличчя-миті.
Обличчя – мов непізнані світи...
Помiж усiх, хто кличе, хто не кличе
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117030810513
Свидетельство о публикации №117030810513
Рецензии
