Який холодний вітер на дворі,
Пронизує усю аж до кісток.
Зібрались чорні хмари угорі,
Підштовхують нас до сумних думок.
Гони погане все від себе і сумне
Від нас залежить, як нам жити.
Та біль і смуток у душі мине
Тоді, коли нас зрозуміють діти.
Здається їм , що знають краще нас
Як далі на цім світі жити.
Ми не перечим — на усе свій час,
Лиш хочемо від них, ми зло все відхилити.
Задумайтеся діти над життям
І зробіть висновок один із помилок.
Життя тоді не буде каяттям
І не вернетесь до сумних думок.
Размышления
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2017
Свидетельство о публикации №117030704690
Свидетельство о публикации №117030704690
Рецензии