Очі твої голубі як небо,
Брови ще чорніші ніж смола.
І щастя більшого мені не треба,
Лиш бачити тебе хоч із даля.
І забринить душа немов сопілка,
І спів поллється у далеку даль.
Але чомусь на серці дуже гірко
Бо бачу у очах твоїх печаль.
Я знаю кривдив тебе часто,
І говорив образливі слова.
Пробач, не зрозумів помилок вчасно
Хоча і знав, що ти була права.
Пробач за те, що не зумів я владно,
Утримати той жар в своїй душі.
Та для мене було це не підвладно
Тому й прошу - за все мене прости.
Віддав багато б я, щоб бути разом
І все життя у парі щоб пройти.
Та для тебе була це знаю — зрада,
Тому прошу тебе — мене прости.
А коли серце вже пізнало зраду
І весь той біль самі відчули ми,
То не мені давать тобі пораду
Коли кохання вилилось слізьми.
Покаяние
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2017
Свидетельство о публикации №117030704389
Свидетельство о публикации №117030704389
Рецензии