Занепад

Ні…Не та Україна,
Сила духа не та…
Скільки ж треба терпіння,
Щоб здійснилась мета.

Вічна мрія про волю,
Про щасливе життя,
Про кохання, про долю,
Про святе майбуття.

Ой, Богдане, Богдане,
Твоя постать жива,
Твоє слово жадане
Надихає дива.

Наче крапка кипіння
Наближає кінець,
Мойого покоління
Увірвався терпець.

Обростає коріння
Божевіллям ідей
Крізь моральне падіння
Біснуватих людей.

Узурпаторів влади,
Що мордують народ,
І руйнують громаду
Беззаконням угод.

Напускати туману
Влада вміє гаразд,
Щоб ввести нас в оману
І знедолити враз.

І затьмарили очі,
І шикують в раю,
Роздирають у клоччя
Україну мою.

Ой, Богдане, Богдане,
З-під ярма батогів
Українські селяни
Гнали геть ворогів.

Ти давав їм поради,
Віру в краще життя,
В гідність люду і влади,
Як доцільність буття.

Все доводив до ладу,
Україну любив
І народну громаду
Взагалі не гнобив.

Ой, Богдане, Богдане,
Наша совість мовчить,
Розірвати кайдани
Мій народе навчи.

Нас ведуть на заклання,
Наче стадо тупе,
Без надій, без бажання –
І німе і сліпе…

Ні… Не та Україна,
Сила духа не та…
Вимирає коріння,
«Кануть в Лєту» літа.