Про те, чого хочу... Василь Мошуренко

Оригінал:


Чого я хочу? –
Хочу небагато…
Щоб гордо квітувала
У к р а ї н а!
Щоб радісно сміялась
Кожна Мати!
Щоб не журилась під вікном
Калина…

Чого я хочу? –
Дітям та онукам:
Здоров’я, Сонця, Вітру –
у вітрила!
Щоб Зустрічі були –
Після розлуки!
Щоб лихо не зламало
дужі Крила!

Щоб Хліб був у людей,
А ще – до хліба!
Щоб Мова Українська –
вирувала!
Живу без грошей –
Обійдусь й без… німба!
(Та якщо заслужив –
хай буде… Слава!)

Чого я хочу? –
Зовсім небагато…
Щоб Люди щиро усміхались –
Людям!
Щоби моя (дідівська)
Рідна Хата
Жила й тоді, коли мене…
не буде.

Я хочу небагато…
Сили! Віри!
І поруч щоб – Споріднена Душа…
Щоб вчасно відлетіть
У Вічний Вирій,
Як допишу Найкращого Вірша.

Чого я хочу? –
Хочу небагато…
(Я не лукавлю… Говорю відверто!)
Щоб у Своїй,
А не у чужій Хаті, –
Легко і тихо… вмерти.

Багато хочу? –
Зовсім небагато…


Переклад с української Світлани Груздєвої

Чего хочу я?
Мною не сказалось?..
Чтоб гордо расцветала
Украина!
Чтоб мать любая
                радостно смеялась,
Чтоб не грустила
Под окном калина…

Чего хочу я
Для детей и внуков?
Здоровья, Солнца, Ветра –
в паруса!..
Чтоб Встречами
сменялись бы Разлуки,
Чтоб горе не отняло
Чудеса!..

Чтоб Хлеб был у людей,
чтоб к хлебу – им бы!
И чтоб Родная Мова
Не сдалась.
Живу без денег –
обойдусь без нимба
(но если заслужил,
и Слава – всласть!)

Чего хочу я?
Да совсем немного…
Чтоб люди щедро
Улыбались – людям.
Чтоб дедовская –
                по наследству –
Хата
жила тогда, когда меня…
не будет.

Хочу совсем немного –
Силы! Веры!
И Родственная
Рядом бы Душа.
Чтоб отлететь мне в срок! –
В ту Высь Без Меры,
Как допишу я лучшего вирша.

Хочу чего? –
Хочу не так уж много…
(я не лукавлю…Господи, прости!)
Чтобы в Своей,
А не в казённой Хате, –
Легко и тихо…мирно отойти.

…Так многого ль хочу? –
Совсем немного…


Коллаж мой