Дзюркоче з ринви ,те гірке прощай!
Сповзає сніг ,як дід старий із груби,
Весна завзято розвіва печаль,
Вже не пече і так не тисне груди.
Верба неначе в перлах - зацвіла,
Така цнотливо- ніжна ,як панянка,
Гілля розкішне, сріблом облила,
Весни провісниця , красива Подолянка!
Крокує впевнено , цей Березень - пустун,
Немає дня нам без його сюрпризів,
То квіти розіслав , на скелях гір,
А то ріка ,знов опинилась в кризі.
Але невпинно так збігає час...
Вже Квітень мружит на осонні очі,
Весна мандрує ,підганяє нас.
Вже довші дні, та все коротші ночі!
5.03.17.
\
Весна
© Copyright: Нина Тоненкова -Подольская, 2017
Свидетельство о публикации №117030600715
Свидетельство о публикации №117030600715
Рецензии
Браво, Сударыня. Отличный Стих. Образные и вдохновенные строки. С Уважением,
Евгений Прохоров 6 09.03.2017 11:06 • Заявить о нарушении
Евгений Прохоров 6 09.03.2017 11:06 • Заявить о нарушении
Благодарю за высокую оценку!
Щиро дякую!
Творческих успехов и везения по жизни,с теплом и уважением,
Нина Тоненкова -Подольская 09.03.2017 11:59 Заявить о нарушении
Щиро дякую!
Творческих успехов и везения по жизни,с теплом и уважением,
Нина Тоненкова -Подольская 09.03.2017 11:59 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.