Елена Телига. Покой мне надоел! Всё те же дни...

Автор: Елена Телига

          В переводе с украинского языка Инессы Соколовой

***

Покой мне надоел! Всё те же дни,
Где краски и слова однообразны,
А мысли – точно тусклые огни,
Желания – в оковах и напрасны.

Мне б силы ветра, смех и даже зло!
Рвались чтоб души сквозь стальные прутья,
Чтоб сладко было, или тяжело –
Не жить, так умирать на перепутье.

Без страха в днях, запутанных узлом,
В ночах бессонных, шалых спозаранку.
Пусть жарит время и добром, и злом!
Тревожат сердце крохотные ранки!

Не прячься в тень! Дерзай в своей игре!
Сияй! Свети! Не бойся удивляться!
Желанный гром приходит при жаре,
При виде молний – грех не восторгаться.

---

Оригинал – http://poetry.uazone.net/teliha/teliha16.html

* * *

Усе — лише не це! Не ці спокійні дні,
Де всі слова у барвах однакових,
Думки, мов нероздмухані вогні,
Бажання — в запорошених оковах.

Якогось вітру, сміху чи злоби!
Щоб рвались душі крізь іржаві ґрати,
Щоб крикнув хтось: ненавидь і люби —
І варто буде жити чи вмирати!

Не бійся днів, заплутаних вузлом,
Ночей безсонних, очманілих ранків.
Хай ріже час лице — добром і злом!
Хай палять серце — найдрібнійші ранки!

Ти в тінь не йди. Тривай в пекучий грі.
В сліпуче сяйво не лякайсь дивиться —
Лише по спеці гряне жданий грім
Із хмар сковзне — багнетом — блискавиця.

/Джерело: Дороговказ. Поезії О.Теліги та О.Ольжича. Київ, 1994/