Не знаю, то трагедія, чи ні,
Чи є у цих моїх емоцій назва,
Але прощатись хочеться одразу,
Лише відкрила двері ти мені.
Чому? І що це за напасть така?
Та я ж до тебе йшов десятиліття...
Здається, часом клею нерозбите,
І щастя й біль водночас дотика.
А я приходжу... За дверима – ти.
В очах твоїх – усі мої печалі.
Мені потрібно до твого причалу,
Чому ж у серці тиша пустоти?
А так буває? Так, насправді є.
Прийти – й тієї ж миті розпрощатись.
І відштовхнути – й тут же обійняти.
Йти і не йти. І це – життя моє...
Не знаю, то трагедiя, чи нi
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117030602382
Свидетельство о публикации №117030602382
Рецензии
Борьба с самим собой! Такое то ж бывает! Счастья твоему ЛГ,Миклош! С теплом,Инна.
Инна Гаврилова 07.03.2017 12:03 • Заявить о нарушении
Инна Гаврилова 07.03.2017 12:03 • Заявить о нарушении
Точно!
" Сильней на свете тяга прочь
и манит страсть к разрывам..." из Пастернака. такое часто чувство возникает у сильных мужчин, которые боятся потерять свою свободу....думаю так!
Инна Гаврилова 10.03.2017 12:31 Заявить о нарушении
" Сильней на свете тяга прочь
и манит страсть к разрывам..." из Пастернака. такое часто чувство возникает у сильных мужчин, которые боятся потерять свою свободу....думаю так!
Инна Гаврилова 10.03.2017 12:31 Заявить о нарушении
