Вдосталь років прожив я у Всесвіті цім,
та душа залишається юна.
Маю трьох соколів, маю сад, маю дім
і звучать у душі срібні струни.
Мої думи злітають над гори й поля,
під ногами нетоптані вруна.
Буде вічно крутитись планета Земля
і співатимуть вам срібні струни.
Пригадаю минулого славні роки,
й дотепер долинають їх луни –
як учились, любили, немов на віки,
бо дзвеніли в душі світлі струни.
Лину думкою я в нескінченні світи,
як Джордано, знайомий вам – Бруно.
Назавжди залишуся в душі молодим,
хай лунають в віках її струни.
05.03.2017
Срiбнi струни душi
© Copyright: Олександр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030503021
Свидетельство о публикации №117030503021
Рецензии