НЕЗАЗОРЯНІ ЗОРІ
У страчених незмріяних щомитях
Злягли ми із світанками в будь-день.
Там зорі згасли у життєвих житах
Й понурилися в сіру коловень
Шляху самотнього у мареві, у скитах
Довічних перегонів. В них лишень
Сховались сподівання. У тих квітах –
Утаємничення незгаданих пісень
На доленосних скрижалевих плитах
І тремт пилку нектару в зойку жмень,
Що так і не зазорялись в орбітах,
Не спалахнули сяянням знамень…
Павло Гай-Нижник
4 березня 2017 р.
Незазорянi зорi
© Copyright: Павло Гай-Нижник, 2017
Свидетельство о публикации №117030501679
Свидетельство о публикации №117030501679
Рецензии
