Вже небо дихає весною,
Вода руйнує криг поріг.
А у верхівках осокорів
Полощуться вітри відлиг.
Сніг почорнів, змарнів і зблякнув,
І верби стогнуть край доріг.
Вирує, кров’ю наливає
Їм груди березневий сік.
Зима принишкла під кущами,
Бо, навіть, заєць-білячок
Поволі вже, хитрун, скидає
По клаптю зимній кожушок.
Весна вже чується усюди,
Й синичка котрий день пряде:
«Цвірінь-цвірінь, зими не буде!
Тепло іде, весна іде!»
Ольга Соколовська ©
Весна 1де!
© Copyright: Ольга Соколовская 4, 2017
Свидетельство о публикации №117030310684
Свидетельство о публикации №117030310684
Рецензии