Чорнобиль

Чорнобиль, як траву, у Чорнобилі не вирощують!
              (чорна сатира)

Десь далеко, на Донбасі, закінчується моя Вкраїна і починається Московія.
Десь далеко, за Карпатами, закінчується моя Вкраїна  і починається Католицький світ.
Десь далеко на Південь, моя Вкраїна закінчується і починається Кримський півострів.
На Півночі, як і годиться, - все спокійно: за північним кордоном нашої Вкраїни наші брати – Білоруси.
Десь там, на двох берегах Дніпра, у місті, навколо якого у сиву давнину згуртувалася велика держава – розкошує Зрада.
Багато голів було покладено, щоб побороти ту Зраду. Багато мудрих голів покинуло Вкраїну, щоб бодай за її межами зберегти українську мову.
Зрада була лінива настільки, що навіть висратися не ходила пішки, а їздила верхи, або бодай у лімузинах… Тому в народі, та й у законах, що вона (Зрада) сама й встановлювала і надалі встановлює – її називали ВЕРХОВНОЮ.
Зрада раділа  з того, що їй так хвацько вдалося їздити верхи і зверхньо дивитися на тих, хто її і возить, що вона і не соромилася всім про це казати, і що вона всьому цьому безладу РАДА.
Ось так і марнує свою історію моя Вкраїна, дістаючи штурханів то зі Заходу, а то зі Сходу, шкробаючи себе там … ну, де Південь, - зі Зрадою у своєму серці.
А щоб від зради не смерділо кашерною спермою, - то їй у всьому допомагає прези-дент (такий собі кондом зі смаком зубної пасти).
З кожним роком Зрада стає все зажерливішою та тупішою. Чому? Можливо, що це побічний ефект від радіоактивного випромінювання Чорнобильської АЕС!
Запитання до фізиків-ядерників: «скільки ще потрібно часу, щоб Зраду уразила променева хвороба, а всіх членів Зради законсервували у могильнику для відходів»?

… далі буде!

Чорнокнижник. ( автор книжки з чорною сатирою)
2 березня 2017 р. Поет ХХ сторіччя. с. Торгановичі