Талановитому та неповторному...

Проникливий погляд заводить в оману
Я в твоїх очах потонула навіки…
Здивується той, хто не вірить в кохання,
А для мене твій сміх чудодійний, як ліки…

Ти став моїм світлом і творчим натхненням
Такого навряд чи я знову зустріну…
Це долі великий дарунок, напевно, -
Коли ти знаходиш потрібну людину.

А стукіт сердець, як звучання симфоній
Це диво трапляється раз на сторіччя.
Хочу чути звучання твого саксофону
І бачити посмішку на чарівнім обличчі.

Нам час зрозуміти відому дилему:
Пройти по мостУ чи зіскочити з мОсту
Так серцем горю пригорнутись до тебе,
Та чи маю право – сказати непросто.

Обставини, люди, зірки і планети
Нам стануть в нагоді або на заваді…
Що не зустріч – то час емоційного злету Ми запалюєм зорі чи може лампади?

А раптом нам бути удвох не судилось
І будемо завжди під біркою «друзі»
Я дякую Богу, що ми все ж зустрілись
І вдячна тобі за повернення музи.

Я довго чекала на неї й на тебе
І тому скажу тобі, милий юначе:
«Якщо даси руку – злітаєм до неба,
Як ні – я собі цього вже не пробачу!»