Навіщо ти, розбуркав серед ночі...
Своїм дзвінком...як поцілунком...
казав мені , я ...хочу...хочу...
слова красиві візерунки..
Стелилися та
обіймали ...впліталися у душу, краяли...
а я -розгублено мовчала...
не вірила...молилася...
раділа...та тихо плакала...
щоб ти не чув...
Та то був дзвін...пустий...не вартий...
як бите скло...розсипані монети...
як висипані із колоди карти...
де козирів нема...а королі, валети -
Фальшиві та краплені і не гідні
запалених танцюючих свічок...
а ти лише здавався мені рідним...
а всі слова промовлені - ніщо...
Як би ти знав...які я крила мала...
як твою душечку від смутку стерегла...
Як над тобою Янголом кружляла...
Та не лишилося і жодного крила...
Руся Ялинська
Слова
© Copyright: Руся Ялинская, 2017
Свидетельство о публикации №117030202956
Свидетельство о публикации №117030202956
Рецензии
Тонко, ажурно, душевно! Спасибо за стихотворение!
С тёплыми пожеланиями вдохновения, лёгкости и добра,
Светлана Шкотина
Светлана Шкотина 13.03.2017 09:26 • Заявить о нарушении
С тёплыми пожеланиями вдохновения, лёгкости и добра,
Светлана Шкотина
Светлана Шкотина 13.03.2017 09:26 • Заявить о нарушении