Все...забуваю про болючий в гру'дях щем,
Гірки'м було' моє кохання мигдале'м.
І ось я зві'льнена від тягару страждань,
Вже не полохається серце, наче лань.
У райскім спо'кою зану'рене...стиха'...
Тіка' подалі від звабли'вого гріха,
Від тих "соло'дощів", руйнуючих життя.
Воно у безлад той не хоче вороття!
Добро і мир - в суцвітті дум та почуттів,
Любові вічний вогник щоб палахкотів...
Щоби проя'снилось зате'мнення в очах,
Щоб не розтрачувать себе по мілочах.
Господь в кінці' тунелю світло запали'ть...
У стричці долі пронесе'ться кожна мить...
Поки є час, його не варто марнувать.
Душі' чесно'ти конче треба рятувать!
Щоб під сузір"ями освячених Небес,
Дух Сотворителя у кожнім з нас воскрес,
Щоб войовничість щезла із людськи'х сердець,
Щоб Слово Правди поєднало всіх "овець"...
28/02/17/
Душi чесноти конче треба рятувать! на укр. яз
© Copyright: Любонька, 2017
Свидетельство о публикации №117030100090
Свидетельство о публикации №117030100090
Рецензии