Коли запахне знов весною,
Серденько з ніжністю замре.
Не розумію – що зі мною,
Чому за душу так бере?
Я добре серцем розумію,
Що не повернуться літа,
Але не викину надію
На щастя, бо моя мета,
Знов побувати в ріднім краї,
Почути пісню солов’я,
Березовим пройтися гаєм
І заблукати у полях
З волошок і ромашок білих
Серед зеленої трави…
Хоч скроні встигли посивіти,
Та серденько моє бринить,
Бажає з ніжністю любити ,
Вдихати запахи весни.
Моя мета
© Copyright: Вера Кириченко, 2017
Свидетельство о публикации №117030101812
Свидетельство о публикации №117030101812
Рецензии