Я видумав собi, що мають бути коси... М. Форма

http://www.stihi.ru/2017/02/28/307


Оригінал:


Я видумав собі, що мають бути коси –
Два промені ясних. Два сонця в довжину.
Два жмутки таємниць жіночого волосся,
Які я розплету, які я пригорну.

Заплутаюсь. Пірну... І аромат нестями
Покличе аж до дна нестримних почуттів.
Я хочу, щоб була завжди нестримність з нами.
Не коси розплести – нестримності хотів.

Я видумав все те, що видумати просто.
Живи собі і жди, як коси відростуть...
Заплетена коса – немов жіноча проза.
В розпущеній косі – жіночу бачу суть...


Переклад з української Світлани Груздєвої:


То выдумка моя, что мне желанны косы –
Два лучика надежд. Два солнышка в длину.
Две жмени спелых тайн…и жгучие вопросы:
Как я их расплету и как их обниму.

Запутаюсь. Нырну в тот аромат безумства –
И увлечёт меня до дна их красота.
Хочу я, были чтоб несдержанными чувства.
Не косы расплести – в них утонуть мечта.

Я выдумал всё то, что выдумать так просто.
Живи себе и жди, как косы подрастут…
Когда заплетена, коса – лишь только проза.
В распущенной косе – я вижу женщин суть…