А бiль в душi моiй не гасне...
Засіла цвяхом у грудях,
Як та біда, коли невчасно
Ламає крила свої птах...
Калічить долю і недоля
Перетина життєвій шлях
І потрапляє у неволю
Те нездійсненне, що у снах...
Заплаче небо, зарясніють
Краплини-сльози на вікні,
Берези сум цей зрозуміють,
Та не зарадять вже мені....
А там на небі, там на небі
Ще світять свічечки - зірки,
Чиїсь Господь забрав до себе,
Хоча світила вже віки...
Великий світ, щоб зрозуміти,
Себе найти то замалий...
Думки бентежні - мої діти,
Хоча для них вже застарий...
П.В.М. 27.02.2017г.
Свидетельство о публикации №117022804124