Я видумав собi, що мають бути коси
Два промені ясних. Два сонця в довжину.
Два жмутки таємниць жіночого волосся,
Які я розплету, які я пригорну.
Заплутаюсь. Пірну... І аромат нестями
Покличе аж до дна нестримних почуттів.
Я хочу, щоб була завжди нестримність з нами.
Не коси розплести – нестримності хотів.
Я видумав все те, що видумати просто.
Живи собі і жди, як коси відростуть...
Заплетена коса – немов жіноча проза.
В розпущеній косі – жіночу бачу суть...
Свидетельство о публикации №117022800307
Это очень поэтично:))
http://www.stihi.ru/2017/02/28/564
Благодарю!
я
Светлана Груздева 28.02.2017 01:21 Заявить о нарушении