(враження непідготовленого глядача)
Пішов я у театр Но
Японців подивиться.
На сцені – дядько в кімоно,
Під маскою обличчя.
Хто він – чи ворог, чи герой –
Ніяк не відгадаю.
Сидить із чоловіків хор
І щось собі співає.
Під хоровий речитатив
Стукочуть барабани,
І флейту мучить там один
Флейтист якийсь бувалий.
Відкрита сцена з трьох боків,
Сосна «росте» позаду –
То значить: «Довгих вам років!
Ми тут вам дуже раді!»
Стоїть красуня молода
І щось співає басом…
Та то ж не жінка! От біда!
Не помилився часом?
Того ж мені і невтямки,
А знати було б треба:
Актори всі – чоловіки.
Така ото халепа!
Ось злодій в масці вибіга
І у квадратних штанях.
Його герой наш проганя
Піснями і тріщанням.
Нарешті край… кінець… фінал…
І зала аплодує.
Хоч я сюжет не второпав –
Мистецтво торжествує!
27.02.2017, Маріуполь.
Театр Но
© Copyright: Елена Кулигина, 2017
Свидетельство о публикации №117022810946
Свидетельство о публикации №117022810946
Рецензии