Птахи свої чорні розправили крила,
згасли останні вогні
Та ніч сміялась, ридала, просила,
билась в холоднім вікні.
Шаленим танком іскри палали,
дзвони ламали шибки
годинник застиг і тіні зникали,
йшли від вогня до води...
Більше шалених танків і багаття,
і аж до ранку...до скону,
Ніч - мовби трунок смаку латаття,
безмежний Всесвіт в одному.
Белтайн
© Copyright: Ксения Змиа, 2017
Свидетельство о публикации №117022708687
Свидетельство о публикации №117022708687
Рецензии