бувай. ось твій квиток.
хапай валізу і біжи мерщій.
візьми на згадку - це мої вірші,
нехай вони тебе ночами зігрівають.
не забувай мій спів та звук гітари,
холодні літні вечори біля багаття,
какао тепле в мене вдома зранку,
слова, що були сказані востаннє.
я дуже рідко цінував наш час,
був злий на тебе та, можливо, грубий,
колись сказати міг дурні слова,
пробач, давай усе забудем.
душа болить, у грудях щось щемить.
залишся ще на декілька хвилин.
так не повинно було бути. стій.
благаю: "зачекай". прошу: "не йди".
тримаю привид твоїх ніжних рук.
вже рушив потяг, стою посеред колій.
ми розлучаємось з тобою назавжди,
і, мабуть, не зустрінемось ніколи.
02/02/2017
never
© Copyright: Влад Лиманец, 2017
Свидетельство о публикации №117022700864
Свидетельство о публикации №117022700864
Рецензии