Памятi Володимира Висоцького
ВОЛОДИМИРА
ВИСОЦЬКОГО
Незвичайний,
Навіть надзвичайний -
і такий земний.
Не святий,
І навіть грішний -
Дорогий до болю.
Що давав ти
Поколінням цілим -
При тобі?
Що даєш новим,
Які ростуть без тебе -
І з тобою?
"Блатнячки" хрипучі...
"Під життя" -
Веселять,смішать
І п'яні сльози витискають.
Бороди,гітари,
Лисики і нари -
Забавляють "стильно"
і минають...
Не гітарою лише,
не "блатом" -
Чим за душі брав?
Мабуть,тим,
Що сам ти душу мав
І був усім нам братом
У тюрмі загальній.
І хрипів,кричав -
Бо зубами рвав
колючий дріт
І голіруч ламав
загати.
У "Країні Дурнів",
Лжі і зла,
У которій -
"гвинтик"
не людина,
Ти кричав,
Що Розум є,Добро,
І Любов,
І справжня Батьківщина.
Дисертацій не писав
закручених -
Найпростішими
словами і акордами
Ти звертався
До затюканих,замучених:
Щоб отямились
І знову стали гордими.
Ти смішив і бавив -
Як дитину казкою:
Не злякати -
"Дюже вумним",
не "возвиситись"...
До "найменших" -
З розумінням,
ніжністю і ласкою...
Вчив дивитись,
відчувати,мислити...
Піднімав ти -
нас,
Тягнув і пхав,
і вабив мрією
До вершин,до Сонця,
Окриляв надією.
Злії чари розганяв -
І прокидалися.
В себе,одне одного,-
вдивлялися.
Не до гіршого -
До кращого вже мріяли.
І що можем стати
кращими -
Вже вірили.
Прометей у светрику,
з гітарою,
Молодий вогонь
Із істиною старою:
Що не варто існувати -
можна ЖИТИ !
Не терпіти зло -
Добро любити.
Ці вічні істини,
"Затерті і банальні"...
Їх Прометеї
вічні
геніальні....
24.01.2001 р.
Свидетельство о публикации №117022701350