Я осягнула
небес острів.
Та стала
як та далечінь.
Дивлюсь в нікуди.
Та бачу простір.
Дивлюсь в нікуди.
І бачу - твір.
І навіть "темно".
Це легка проза.
І навіть ми.
Поема - легкА.
Я була квола,
коли сувора.
А зараз лЕгка.
Бо так легкА.
Ті твої очі.
Це вже не кара.
І кожних очі.
Не з ночі вжЕ.
Я тільки прошу.
Мій любий, творче
ти кожне, кожне,
моє сприймай.
легкА
© Copyright: Марина Юневич, 2017
Свидетельство о публикации №117022600864
Свидетельство о публикации №117022600864
Рецензии