Изумрудные глаза
Зітхаю коли ти поруч зі мною
Не знаю, закохався, чи люблю
Плутаюся, коли ти дивишся на мене
Посмішку дарую тобі я свою
І ти даруєш мені, а я у відповідь тільки мовчу
Торкаюся лише поглядом, трошки дивлюся
Радію, що в душі співають птахи
Нехай ти не ангел, а людина
А якби і була, то політати б з тобою
Та так високо, наскільки це можливо
Стикнутися і знати, що все це не сон
Свидетельство о публикации №117022511123
Юра Радуга 22.02.2018 11:21 Заявить о нарушении
Алла Любарец 22.02.2018 18:26 Заявить о нарушении
За основу літературної мови взято полтавські говірки, ось мені й болить, коли козацьку мову більшості, (а Ви пройдіться базарами Запоріжжя, Полтави, Дніпра, Нікополя, Марганця, Кіровограду, Черкас місцями скупчення справжніх народних мас, а не кабінетних видумщиків і послухайте, як балакають люди), наче ізюмом нашпиговують, знову ж таки, ополяченими родзинками, та іншими, природними в окремих регіонах словами, де вони звичайно є своєрідним колоритом, загальним збагаченням. Але змішувати другорядне слово-синонім, а тому й злегка відмінне значенням не зовсім природно. Ось того я буду завжди противитися коли "кохають" борщ, або (не приведи господь) почую, що Б-г нас кохає. У великому значенні тут кохання не таке величне як божа ЛЮБОВ!!! і швидше за все має більш приземлене значення.
Юра Радуга 22.02.2018 20:26 Заявить о нарушении
Алла Любарец 23.02.2018 18:06 Заявить о нарушении