Вірші для мене мов святиня,
Як маленьке народилось немовля.
Вони для мене кажучи-дитина,
До серця линуть, душу зігріва.
Це як зерно, що впало в землі лоно,
Щоб там врожаєм дивним проросло,
Моїх думок і вражень дуже повно,
Щоб відчувати лихо, горе, зло.
Душею ту біду і расть відчуваю,
Тому пишу вірші і спокою не знаю.
Свої вірші не так легко писати,
Для цього треба ще і розум мати.
Цінувати-щастя що живеш
Любов яку ти бережеш
Бо слід цей благословенний
Залишиш усім він священний.
Святиня
© Copyright: Мария Верховинина, 2017
Свидетельство о публикации №117022409587
Свидетельство о публикации №117022409587
Рецензии