382. Василь Стус. Тот детства сад Неоконченное
От ночи волглый и в слезах от счастья,
Обапол тропки скучились деревья
И в тысячи листочков шелестят.
Картофеля цветы так горько-сини,
Желтеет охра пильчатая тыквы
И розовая недоспелость мака
И мертво-желтый цвет младых суреп
И траченого утра голубень
И черный выгар выпуклых троянд.
Той сад дитинства — білий од роси,
вологий ніччю і сльозами щастя,
обабіч стежки скупчились дерева
і в тисячі листочків лопотять.
Так тужно-синьо квітнуть картоплі,
пилчаста охра цвіту гарбузового
і недостояна рожевість маку
і мертва жовтість молодих суріп
і траченого ранку голубінь
і чорний погар випуклих троянд.
Свидетельство о публикации №117022408258
Анна Маринская 17.10.2017 14:48 Заявить о нарушении
PS когда мне рецензируемое стихотворение кажется замечательным, я нажимаю кнопочку "понравилось", благодаря чему рецензируемый мною автор получает дополнительные баллы.
Алёна Агатова 17.10.2017 15:26 Заявить о нарушении