Як ніхто інший,
ти мене пам'ятаєш.
Як ніхто інший,
ти мене знаєш,
і навіть,
коли засинаєш,
губами про мене мовиш.
За любов, що не збулася, сумно,
за неї гірко і шкода,
за сльози спрямовані в далечінь,
потоком лавини гіркої.
Адже дається вона, як дар,
чому ж у фіналі попіл.
Не заслужили, знати своїм життям,
у Майтрейя
пелюстів любові.
Як нiхто iнший...
© Copyright: Белякова Светлана Николаевна, 2017
Свидетельство о публикации №117022403630
Свидетельство о публикации №117022403630
Рецензии