Через призму стікла,тої долі...
Хто покаже багатства життя.
Розуміння.Жадання по волі...
Чи кохання. Й його каяття.
Не зумівши утрати пізнати...
Чи можливо картати себе.
Не трудившись,можливо щось мати?
Чи не відавши бачить тебе.
В чорні хмари звернувшись благати...
Хочу сонця,весни,теплоти.
Хочу долю,жадану пізнати...
Як що в серці оселишся ти.
Як що з віком а також роками...
Бачу небо таке голубе.
Я признаюсь,своїми віршами...
В згубі,в згадці,в печалі небес.
(Понкратова.О.В.)
Розумiння. Жадання по волi
© Copyright: Лена Грама, 2017
Свидетельство о публикации №117022402939
Свидетельство о публикации №117022402939
Рецензии