А заздрісник каже: «Ото вже – хвороба зіркова!..».
А я – лиш сміюся, мій захист єдиний – сміятись.
Я тут – ні до чого, бо кожен мій вірш – випадковий.
Він – з неба, я – просто повинен лише записати.
А заздрісник каже: «зіркова» – за будь-яке слово.
А я: не заплачу – вже годі мені сумувати.
Усі мої вірші – відлуння моєї любові.
А там, де лунає любов, – кожен має співати.
Та заздрісник рацію має – живу між зірками.
Хворію зірками – уже без зірок не прожити.
Як пишеться вірш – наче зірки торкаюсь руками.
Зірками пишу – я, приречений зорі любити...
Зiркова хвороба, або Приреченiсть
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117022411538
Свидетельство о публикации №117022411538
Рецензии