Є тільки мить,
а ми її згаяли.
Трошки болить,
зі снігом розтанула.
Серце тремтить,
ми забувалися.
Наша зустріч,
з посмішкою канула.
Є тільки мить,
і разом згаяли.
Є тільки Бог,
і він наша гранула.
Що нас зцілить,
та поверне до плоті.
Переболить,
і ми вже на дроті.
Знову розмова,
ти щось злякався.
А може і я,
хтось знов зірвався.
Кохання таке,
лише так можливе.
Це вічний круг,
шале-ніша злива.
мить
© Copyright: Марина Юневич, 2017
Свидетельство о публикации №117022312373
Свидетельство о публикации №117022312373
Рецензии