Без тебе.
Без тебе поблікло небо
І сонце за обрій впало,
Поверніть мені літо хто – небудь,
Я вимагаю зухвало.
Без тебе холодні роси,
У сірім тумані ранки ,
Тебе виглядаю я досі,
Привідкривши трохи фіранки.
Без тебе стерня пожовтіла
Мороз вже ліг на отаву,
Осінь листям мені шепотіла
Кохання сонату серпневу.
Без тебе заплакало небо,
В цю осінь пізню , сльотаву,
Я прошу долю , нетреба,
Чинити зі мною розправу.
Тебе я буду чекати,
На веранді жовтневої ночі,
Мрії – надії плекати,
Ще раз глянути у твої очі.
Місяць котився надвечір,
Зорі плескали в долоні,
Мене осінь обійняла за плечі,
Та руки у неї холодні...
Автор: Н.П.Рубан.
Без тебе
© Copyright: Надежда Рубан, 2017
Свидетельство о публикации №117022311073
Свидетельство о публикации №117022311073
Рецензии