Нежное

                "Ніжне" Веточка Вишни               

                Ти чуєш кришталевий дзвін краплини
                Що падая вночі на сплячу квітку?
                Ти бачиш в небі ясних зір перлини
                Крізь сніжно-білу пелену досвітку

                А бачиш, як душі душа торкає,
                Як пелюстки метелик пестить ніжно?
                І як гілки у Всесвіт простягає
                Сад навесні вишневий білосніжний?

                Чи чуєш, як говорить з небом Вічність,
                Як там вірші народжуються, чуєш?
                Чи бачиш,як тремтить на віях ніжність,
                Коли тебе, коханий, я цілую?         


Ты слышишь звон хрустальной капли,
Спугнувший розы чуткий сон?
Ты видишь - в сумерках рассвета,
Жемчужный вспыхнул небосклон?

Душа, лаская, душу нежит...
Прикосновения легки,
И сад вишнёвый к свету тянет,
Росу роняя, лепестки


Ты чувствуешь, как дышит вечность?
Стихи, как шепчут небеса?
Как прячется в ресницах нежность
И поцелуя ждут, любимый мой, уста