Яб-юм

Ця жінка безкінечно вихиляється, сміється, торкається, обнімається, треться.
Ця жінка, як танцюючий вогонь, завжди палахкотить перед очима, звабливо посміхаючись, але найчастіше це так театрально, так амбівалентно (адже вона насміхається з усього, а найперше з себе), що не залишається нічого іншого, як сміятись з цих безкінечних стилізацій а ля лямур або навіть кидати «киш» цьому барвистому метелику, що раз у раз сідає на папери, затуляє екран зненацька величезною тінню Психеї і вимагає дотанцьовувати мелодію до кінця, бо «залишати даму посеред танцю неввічливо».
Сьогодні вона запропонувала яб-юм. Я сказав, що знаю що таке «яб», але не маю уявлення про «юм». Вона сказала: «Це те саме, але без «яб», і довго розписувала, як ми будемо довго і просто сидіти одне проти одного, наслухаючи дихання одне одного, дихаючи в унісон, положивши наші долоні на серця одне одного. І, можливо, все закінчиться «яб»…або ні…бо буде добре і так.