Ой, зiйди, зiйди, ясен мiсяцю!..
Вечір. Ми біля ставка…
Тихо наспівує пісню одну…
Пісня тужлива така…
Слухаю, слухаю пісню цю,
Чи над водами, чи над полем:
«Ой, зійди, зійди, ясен місяцю,
Як млиновеє коло»…
Кумкають жаби. Пищать комарі.
Тиша… Не сплесне вода.
Аероплани гудуть угорі…
Десь причаїлась біда…
Три з половиною роки мені.
Час так повільно сплива!..
Чи не забуду я тата пісні,
Ніжні, журливі слова?
Бомби дитинство моє розірвуть,
Ніччю нам видасться день…
Ну, а коли кляті німці прийдуть,
Буде нам не до пісень!..
Стане наш двір наче чортополох,
Світ нам затьмариться весь,
Коли із хати нас згонить у льох
Едвард – нацист із СС.
Тихо кляли ми тварюку оту.
Він лиш командувать звик.
Голоду, спраги та сліз гіркоту
Я не забуду повік.
* * *
П’ятсот сорок діб для всіх нас, дев’ятьох,
Став житлом дідусів льох!..
А татову пісню так довго не чув,
Що зовсім, геть зовсім її я забув...
Здавалось, кінця тій не буде війні!
Чекав я, щоб з татом згадати пісні.
Коли ж він вернувся, побачив той льох,
Співать ми не стали, а плакали вдвох...
1975 – 2017
* * *
© Олег КРАВЧЕНКО
Свидетельство о публикации №117022206115
Вечір Ми біля ставка…
Тихо наспівує пісню одну…
Пісня тужлива така…» Еще раз подчеркиваю что из большого уважения и к Вам и к неизвестному автору романса, позволю себе опубликовать это текст оригинала, так как он мне очень нравится.
Ой зійди, зійди,
Ясен місяцю,
Як млиновеє коло!..
Ой вийди, вийди,
Серце-дівчино,
Та промов до мене слово!
Ой і рада би я
Та виходити
І з тобою говорити,
Так судять-гудять
Вражiї люди,
Хотять же нас розлучити!
Ой не бий, мати,
І не лай, мати,
Та не роби каліченьки.
Завяжи очі
Темної ночі
Та веди до річеньки!
А як приведеш
Та до річеньки
Розвяжи карі очі:
Нехай гляну я
Та подивлюся,
З світом білим попрощаюся!
Ой світе ясний,
Світе прекрасний,
Як на тобі тяжко жити,
Ой іще тяжче
Молодесенькій,
Не нажившись, умирати
И хотя в песне речь идет о любви двух влюбленных и «ясном месяце» все равно мне понравились и другие слова такие как "Ох і рада б я та виходити
І з тобою говорити,
Так судять-гудять вражії люди,
Хотять же нас розлучити.
Ей богу не испытывая ни к кому никакой злобы и вражды, в этих словах я вижу сегодняшнее отношение людей друг к другу и особенно украинского народа и русского. «Так судять-гудять вражії люди,
Хотять же нас розлучити.» Но хотят ли сами наши два народа этой разлуки и вражды? Думаю что не хотят, так же как не хотят ее и влюбленные которые обращаются к «ясному месяцу» Спасибо Вам за хорошие стихи, за Ваше воспоминание и за Вашу любовь к украинской песне и к украинскому народу.
Павел Сало 2 29.06.2017 23:31 Заявить о нарушении
С уважением,
Олег Кравченко 38 30.06.2017 18:17 Заявить о нарушении