Як змовились - без видимих причин

                Світлої пам'яті Г.П.В.

Як змовились – без видимих причин
Ідуть з життя один за одним друзі.
Я залишаюсь в прикордонній смузі,
Не здатний їм зарадити нічим.

І старші... І чимало молодих,
Кому, як кажуть, жити ще і жити:
і жити, і кохати, і радіти
перебігу звичайних днів простих.

За першим – другий. Третій. Я – вже сам.
Підступності нічних дзвінків – не хочу.
Плює безсоння на закриті очі –
можливо, вже не довіряю снам.

І сни, як друзі, – щойно був моїм,
а вже – ні з ким, і не було неначе.
За друзями шкодую, та не плачу.
І може, в чомусь навіть заздрю їм...

....................................................

Дякую друзям за підтримку!

Коли біда з тобою віч-на;-віч,
Тепло моїх долонь тебе зігріє.
Я буду поруч,лиш мене поклич.
Цей чорний день з душі дощами змиє.

Твій біль і смуток ніжністю зітру.
Шепоче ніч кохання колискову...
Крізь сльози,у обіймах моїх рук
Відчуєш присмак щастя,милий,знову.

Чарівним співом кольорових снів
Візьму в полон твоє тендітне серце.
Любов палає розсипом вогнів
І птахою в твоє віконце б'ється.


Вотта Кая   23.02.2017 01:11