Люба моя Україна, волошкові очі.
Тільки чом заплакані молоді дівочі?
Як же тут не плакати, як не голосити,
Якщо ірод не дає вільно в світі жити.
Кращих моїх козаченьків нелюд забирає,
Душу, тіло їм каліче, ранить, убиває.
Та невже оце є горе зі мною довіку,
Щастя заховалося горобцем під стріху.
І біжать, біжать струмочки моїми щоками.
Виплакала очі я довгими ночами.
Не плач люба, не плач рідна,з ранку зійде сонце,
І загляне, Україно, у твоє віконце!
Люба моя Украiна...
© Copyright: Дорошенко Константин Петрович, 2017
Свидетельство о публикации №117022204482
Свидетельство о публикации №117022204482
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.