Прийди до мене й болю запозич...

Тремтіння вітру колихає ніч
І блазнівський ковпак знімає лютий...
Прийди до мене й болю запозич,
Бо він ніяк не дасть мені заснути...

Цей біль не покидає ні на мить...
Ніч безпросвітна...падають сніжинки...
Не можу душу в холод відігріть:
Немає ні рогожги, ні овчинки...

Вповзають в душу думи, як вужі...
Світ без любові сірий і убогий...
Тобі віддала золото душі,
А ти розсипав мідяки під ноги...

З"являючись щоночі з задзеркать,
Біль затискає так, неначе пута...
Я думала - твоя душа грааль,
А в чаші тій була гірка отрута...

Прийди до мене в цю холодну ніч,
Побудь з моїм безсонням до світання
І не любові - болю запозич,
Тоді пізнаєш ти ціну кохання...


Рецензии
З"являючись щоночі з задзеркать, - напевно "... задзеркаЛь,"? )
Як завжди - з буденних звичайних слiв вийшов чудовий вiрш !

З повагою,

Светлана Луцак   20.05.2020 19:22     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.